На главную - Образцы кассационных жалоб - Касаційна скарга на ухвалу Апеляційного суду

Касаційна скарга на ухвалу Апеляційного суду

 
                                                                                  До Верховного Суду України
                                                                                 Судова палата у кримінальних справах
                                                                                 Адвоката______________________
                                                                                 _____________________________
                                                                                 захисника підсудного Н._________
                                                                                  _____________________________
                                                                                 Справа № ____________________

                                              Касаційна скарга

                                 на ухвалу Апеляційного суду 

       Ухвалою апеляційного суду частково задоволені вимоги апеляції прокурора та апеляції захисника. Вирок суду скасовано і справу направлено на новий розгляд. Суть апеляції захисника полягала в тому, що суд при розгляді справи правильно перекваліфікував дії Н. з ч. 2 ст. 206 КК на частину першу статті 206 КК 1960р.але при цьому не врахував вимог пункту третього Прикінцевих та Перехідних по-  ложень, а також вимоги ч. 2 ст. 74 чинного Кримінального кодексу і не звільнив  засудженого Н. від покарання у зв'язку з декриміналізацією відповідної норми.  Аналогічною за змістом була й апеляція прокурора.                          

     Апеляційна інстанція, посилаючись на порушення вимог ст. 277 КПК України, відмовила у задоволенні апеляцій у частині закриття справи і звільнення Н.  від покарання. Вважаю, що апеляційна інстанція допустила істотне порушення і норм кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону (п. 2, 3 ст. 367 КПК).

1. Усупереч вимогам ст. 365 КПК України апеляційна інстанція вийшла за межі апеляції. В апеляції поставлено питання про те, що суд перекваліфікував дії підсудного Н. на частину 1 статті 206 КК України. Оскільки ч. 1 ст. 206 КК Ук­раїни 1960 р. декриміналізована, то суд допустив помилку, призначивши підсуд­ному покарання.

Апеляційний суд, посилаючись на те, що прокурор фактично змінив обвину- вачення в суді, погодившись з клопотанням адвоката на таку перекваліфікацію, визнав що має місце порушення вимог ст. 277 КПК України. Прокурор дійсно має право в порядку статті 277 КПК України змінити пред'явлене особі обвинувачен­ня. Але він цим своїм правом не скористався. У судовому засіданні, прокурор, ви­ступаючи в дебатах, погодився з позицією захисника щодо перекваліфікації, яка була висловлена у його клопотанні. Але при цьому, прокурор настоював на засто­суванні покарання за ч. 1 статті 206 КК України 1960р. Зауважу, що при вирішенні клопотання прокурор заперечував проти перекваліфікації.

Отже, прокурор не змінював пред'явленого обвинувачення і не виносив по­станови про це у порядку ст. 277 КПК України. Він тільки визнав, що в результаті судового слідства обвинувачення у вчиненні діяння за ч. 2 ст. 206 КК України не підтвердилося. Думка прокурора, яку він висловив у дебатах не є зміною обвину­вачення і не тягне за собою обов'язку дотримати вимог ст. 277 КПК. Зрештою це право прокурора, яке випливає з принципу диспозитивності сторін у криміналь­ному процесі, змінювати обвинувачення або ні. Таким чином в апеляційного су­ду не було підстав вважати, що прокурор змінив обвинувачення у суді.

Адвокат у своєму виступі, обгрунтував необхідність перекваліфікації дій Н. на ч. 1 ст. 206 КК і просив застосувати норми Перехідних та Прикінцевих положень КК України та ч. 2 ст. 74 КК. Натомість суд, перекваліфікувавши дії Н. на ч. 1 ст. 206 КК України, допустив помилку у застосуванні кримінального закону, бо не за­стосував норми Перехідних та Прикінцевих положень КК України та ч. 2 ст. 74 чинного КК.

       Крім того, прокурор висловив свою думку в дебатах, тобто після закінчення судового слідства. За змістом ст. 277 КПК зміна обвинувачення після закінчення судового слідства не допускається. Звичайно, прокурор не був позбавлений права просити суд про відновлення судового слідства, якщо б він вважав це за необхідне.

      Грубою процесуальною помилкою апеляційного суду є те, що він вийшов за межі апеляції. Адже ні прокурор, ні захисник у своїх апеляціях не вказували на по­рушення вимог ст. 277 КПК і не просили направити справу на новий розгляд. Апе­ляційний суд так і не дав оцінки вимогам щодо застосування ч. 2 ст. 74 КК України та Прикінцевих і перехідних положень нового Кримінального кодексу України. Такі дії, відповідно до ст. 398 КПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду.

      Апеляційний суд оголосив тільки резолютивну частину ухвали у порядку ст. 379 КПК України. В цих випадках повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше 5 діб з дня оголошення резолютивної частини й оголошений учасни­кам судового розгляду. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазна­чено у раніше складеній її резолютивній частині. Цих вимог процесуального зако­ну не було дотримано. Вважаю, що ухвала апеляційного суду, якщо вона не була проголошена, не може вважатися такою, що вступила в силу. Це випливає зі статті 386 КПК України, згідно якої касаційні скарги і подання можуть бути подані протягом місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали. Звукозапис    процесу в апеляційній інстанції засвідчує, що при оголошенні резолютивної частини ухвали не було вказано про час оголошення повного тексту ухвали, що підтверджує наведені обставини).          

(Доказ: звукозапис процесу у апеляційній інстанції, проведений адвокатом) .     

          2. В ухвалі, апеляційний суд вказав, що допущено «суттєву неповноту судового слідства». До такого висновку суд дійшов без дослідження будь-яких доказів справи. Направити справу на новий судовий розгляд суд може тільки у випадку, коли при апеляційному розгляді справи встановлена така неповнота судового слідства, яка не могла бути усунена в судовому засіданні апеляційного суду.                Оскільки апеляційний суд взагалі не досліджував доказів, то він і не міг виявити таку неповноту, яку не можна б було усунути в процесі. У справі ж більш ніж достатньо доказів, які вказують на те, що судове слідство проведено повно та підтверджується помилковість кваліфікації, здійснену обвинуваченням. В обвинувальному висновку стверджується, що у потерпілого О. перелом носа. Це твердження повністю спростовано висновком експерта, який зазначив, що у потерпілого не перелом носа, а загальне захворювання — гайморит.

           В суді першої інстанції поясненнями свідків Л. та К., а також поясненнями потерпілого О. підтверджено, що події, що відбувались, носили нетривалий характер, у жодного з потерпілих не виявлено тілесних ушкоджень. Це вказує на відсутність таких ознак злочину як особлива зухвалість. Потерпілий О. також пояснив, що «сильного болю не відчував і синців на моєму тілі не було».        

          Не досліджуючи ці докази, не даючи їм оцінку, апеляційний суд без будь-якого обгрунтування оголосив, що у справі допущена неповнота судового слідства.

      Отже висновок суду є необгрунтованим.              

       3. У відповідності зі ст. 365 КПК України вирок суду перевіряється алеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких докази не досліджувалися, не перевіряються. Це правило апеляційним судом порушено. Суд, без     дослідження доказів, здійснив перевірку висновків суду та дав їм іншу оцінку ніж                суд першої інстанції, що недопустимо.       

                Інші обставини   У відповідності зі ст. 383 КПК у касаційному порядку можуть бути перевірені й                ухвали апеляційного суду, постановлені щодо вироків та постанов суду першої    інстанції. Тому позиція Верховного Суду України, який вважає, що такі ухвали не             можуть бути оскаржені, суперечить частині 2 статті 383 КПК України є помилковою.

Що стосується права Н. та його адвоката подавати таку скаргу та тверджень, що Н. не є засудженим, то з цим також не можна погодитись. Вироком суду пер­шої інстанції Н. засуджений. Він оспорює вирок у певній частині щодо себе. У зв'язку із скасуванням вироку статус Н. невизначений, бо він ще не є підсудним. Відповідно до ч. 1 ст. 43 КПК особа називається підсудним тільки після призначення справи до судового розгляду. Отже, до призначення судом першої інстанції справи до слухання Н. не є підсудним.

Установивши у статті 384 КПК, що касаційну скаргу подає засуджений і не уточнивши цю норму законодавець допустив неточність, яка не може тлумачи­тись як така, що обмежує права на оскарження рішень суду.

Скасувавши вирок стосовно Н. (про що не просив ні підсудний, ні прокурор), апеляційний суд істотно погіршив становище засудженого. Адже після скасуван­ня вироку Н. перетворився на обвинуваченого за ч. 2 статті 296 КК України. Такі дії суду суперечать вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

У зв'язку з наведеним та керуючись ст. 350, 383, 398, 400-1 КПК України, ч, 2 ст. 74 КК України, розділу 11 п. З Прикінцевих та перехідних положень Криміна­льного кодексу України

Прошу

Касаційну скаргу задовольнити. Ухвалу апеляційного суду ______ області від   __.__.200_ р. та вирок _________ районного суду _____ області (в частині призначення покарання) скасувати і закрити провадження у справі у зв'язку з усуненням відповідальності за діяння, передбачене ч. 1 ст. 206 КК Ук­раїни.

Додаток: 3 копії касаційної скарги, магнітний носій (касета) із звукозаписом процесу в апеляційній інстанції.

     Захисник   ________

 




 
Поиск

Сайт на другом языке
  • Русский (Russian Federation)
  • Ukrainian (UA)
Оставьте свое мнение
Как часто используете консультацию, услуги юриста или адвоката?