На головну - Корисні статті - Час відпочинку

Час відпочинку

      Час відпочинку є встановлений відповідно до закону час, відповідно до якого працівник є вільним від роботи, покладених трудових обов’язків та який має право використовувати на власний розсуд.

Це право є наданням днів щотижневого обов’язкового відпочинку, та обов’язкової  щорічної відпустки. Право встановлення скорочених робочих днів для окремих професій і виробництв, скороченої нічної роботи.

      Слід зазначити те, що тривалість робочого часу, як максимальна так і мінімальна, тривалість відпочинку, оплачувана щорічна відпустка, святкові та вихідні дні, неробочі, а також інші дні відпочинку визначаються діючим законом. Тобто, не керівники підприємств, установ та організацій регулюють ці питання.

      Законодавством передбачено такі види відпочинку:

             1.       Перерва на протязі робочого дня (обід);

             2.       Щоденний відпочинок (перерви між робочими днями);

             3.       Щотижневі дні (вихідні дні для відпочинку);

             4.       Відпустки;

             5.       Святкові та неробочі дні.

     Працівники використовують час перерви або тимчасового відпочинку на свій розсуд. На цей час вони мають право відлучатися від місця роботи. Слід зазначити, що на тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана бути надана можливість приймати їжу протягом робочого часу.

     Нормативними актами можуть встановлюватися деяким працівникам додаткові перерви, що рахуються до робочого часу. Такі додаткові перерви надаються в першу чергу працівникам зі шкідливими умовами праці, працівникам для зігрівання працюючим у холодну пору року та працівникам працюючим на вантажно-розвантажувальних роботах.

     Тривалість щотижневого відпочинку повинна бути не менше ніж 42 години.

     Загальний вихідний день є неділя. Другий вихідний день може бути при пятиденній робочій неділі, якщо не визначено у законодавстві, визначається відповідно до графіка роботи підприємства, установи організації. Зазвичай, це субота або понеділок. Коли неробочий чи святковий день збігається з вихідним днем, вихідний переноситься на інший після неробочого чи святкового дня.

     На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких виключено, вихідні дні надаються в будь-які дні тижня відповідно до графіку зайнятості, що затверджено керівником та погоджено з профспілковим комітетом.

     Робота у вихідні забороняється. Залучення працівників окремих категорій до роботи у вихідні дні допускається лише за умови виняткових випадів та за письмовим наказом керівника підприємства, із дозволу комітету профспілки.

     Компенсація за роботу у вихідні дні можлива за згодою сторін, або надання іншого вихідного дня для відпочинку, компенсація виражена у грошовій формі та подвійному розмірі.

     Згідно із законом святкові та неробочі дні є такі: 1 січня; 8 березня; 1,2 травня; 9 травня; 28 червня та 24 серпня.

     У святкові і неробочі дні допускаються лише роботи, де припинення неможливе через виробничо – технічні умови, роботи, викликані для обслуговування населення, а також неможливі для переносу ремонтні, вантажні та розвантажувальні роботи. Робота у ці дні має компенсуватися відповідно до Закону України, у грошовій формі подвійного розміру, або за бажанням працівника йому може бути надано інший день відпочинку.





Схожі записи:
Наступні записи:
Попередні записи:

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук

Сайт на іншій мові
  • Русский (Russian Federation)
  • Ukrainian (UA)
Консультації на форумі
Залиште власну думку
Як часто звертаєтеся за послугою або консультацією юриста?