Согласно ч.2 ст.235 КЗоТ Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В то же время, в пункте 32 Постановления Пленума ВСУ «О практике рассмотрения судами трудовых споров» от 06.11.1992 №9 разъясняется, что При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Как видим, пленум полностью противоречит КЗоТ и тем не менее даже сегодня суды частенько ссылаются на Пленум и рубят средний заработок восстановленным работникам. При том, что как правло, именно работадатели тянут резину.

Вопрос: есть ли судебная практика, желательно с примерами судов высших инстанций, где такое законотворчество (а не разяснение) ВСУ игнорируется в пользу закона? Или хотя бы как с этим боротьбся? Исходим из того, что работник в затяжке рассмотрения более года не виноват.

Правильно доповнено, не перечить, а доповнено! Невже Ви думаєте, наприклад отримуючи допомогу по безробіттю, що суд ще винесе рішення про компенсацію часу вимушеного прогулу за рахунок роботодавця, з якого вини і виник час прогулу. Абсурд, такого не буде!
Також для нарахування слід враховувати (вищеперелічене), з яких сум потрібно....!

Вибачте, nochleg , не могу погодитися. Давайте розсудимо логічно.

По-перше, поновлення на роботі є поновленням порушеного права, яке складається, зокрема, з права працювати, отримувати зарплату, набувати трудовий стаж. Трудовий стаж, в свою чергу, надає право на пенсію. Пенсія буде нараховуватися виходячи з відрахувань з зарабітної плати. Якщо мені суд при поновлені зменшує середній за певний період, він не повністю відновлює мої права, зменшує мою пенсію.

До тогож, ваше зауваження відносно одержання пособія по бізробіттю не коректно, тому що в разі поновлення працівника фонд звертається до такого роботодавця з позовом і стягує з нього виплачену фондом суму.

По-друге, якщо я в цей час працював, то це додаткові відрахування і збільшення пенсії у майбутньому. Наприклад, за суміцництвом я могу працювати і до незаконного звільнення і після поновлення!

По-треттє, вважаю що за правовою природою слід відрізняти середній за затримку розрахунку (ст.117 КЗпП - до речі саме в цієї статті була скасована 2005 році норма про врахування іншіх доходів) від середнього при поновленні. Якщо за 117 КЗпП це скоріше санкція, то за ч.2 ст. 235 КЗпП - це всеж таки заробітна платня. А зарплату неможно зменшувати на властний розсуд за допомогою таких улюблених судами "чарвників", як "розумність", співрозмірність", "справидливість". Де ті чарівники були коли справи слухали роками? В решті-решт на відкуп судам віддані тільки санкції та моральна шкода, які є оціночними категоріями і їх дійсно можно зменшувати.

По-четверте, ч.2 ст.235 КЗпП це імператив, так би мовити з "формальним складом": не винний працівник у строках розгляду - плати. Якаб ця норма не була - це діючий закон. У тому ж п.32 Пленуму є і такий абзац:
"Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з'являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим".

Враховуючи, що Пленум мав останні зміни в 1998 році, (а саме в 90-х було повальне звернення про виплату зарплатні, тому мабуть з метою захисту роботодавців і було дано таке розяснення ВСУ?), що законодавець навіть у ст.117 КЗпП скасував норму про врахування інших доходів при стягненні середнього, вважаю можно стверджувати, що середній при поновлені повинен стягуватися за весь період розгляду справи, безумовно, за відсотності вини працівника.

Поправка: там де я писав про роботу за сумсництвом, прошу врахувати, що працівник міг продовжувати працювати там і під час вимушеного прогулу. Тобто, з чого мені повинні зменшувати середній на цей мій дохід? Адже справа повинна була бути розглянута протягом місяця

Тлумачення та роздуми вірні, але на жаль такої практики в мене не має, в товаришів та колег не встрічав. Спрбуйте, згодом поділитеся досвідом.