Договір є головною підставою для виникнення зобов’язально-правових зобов’язань. Суб’єктивні права і суб’єктивні обов’язки для сторін, встановлюються саме договором, які його уклали. За допомогою договору здійснюється майже увесь товарообіг в суспільстві, роль договору з кожним днем стрімко зростає в умовах ринкової економіки.

        Будь-яка угода. Що породжує цивільні суб’єктивні права і обов’язки, не суперечить закону, може визнаватися цивільно-правовим договором.

       Договір – це достовірний правочин, в якому для виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин необхідна воля обох сторін, що його укладають. Якщо договір буде укладений проти волі однієї із сторін, наприклад, шляхом насильства, то такий договір визнається нікчемним. Певна дія є предметом договору, але ця дія має бути тільки правомірною. Якщо предметом договору буде неправомірна дія або незаконна, то такий договір визнається також недійсним. Договір повинен укладатися правоздатними і дієздатними сторонами. Договір стороною якого виступає недієздатна особа, також визнається недійсним. Крім того, угода між сторонами має бути виражена в певній формі (усній або письмовій), а у випадках, передбачених законом, обов’язково у письмовій формі. Окремі види договорів, крім того, повинні бути нотаріально засвідченні. Сам факт недотримання форми договору не робить його недійсним, але в разі виникнення спору, позбавляє сторони можливості посилатися на свідків. Чинне законодавство дає наступний перелік угод, в тому числі договорів, які повинні нотаріально посвідчуватися:

         -          договори про відчуження нерухомого майна, жилого будинку тощо;
         -          договори про заставу транспортних засобів, нерухомого майна;
         -          договори про відчуження земельних ділянок, що перебувають у колективній, приватній власності;
         -          договори купівлі-продажу майна державних підприємств:
         -          заповіти:
         -          шлюбні контракти;
         -          інші угоди, які відповідно з діючим законодавством передбачають обов’язкову нотаріальну форму.

        За згодою сторін нотаріально можуть посвідчуватися і ті угоди, відповідно до яких, законодавство цього не вимагає.

       У відповідності з чинним законодавством договір вважається укладеним тоді, коли між сторонами досягнуто усі його умови відповідно до вимог. Укладання договору визначається моментом надання угоді встановленої форми.